Олена Таровська, 29 вересня 2015
Назарко прокинувся раніше звичайного.
Ще б пак! Сьогодні мав бути урок природознавства, а у них - новий вчитель. І не
якийсь там Іван Іванович чи Марія Василівна, а Петро Позитрон! Він зайшов до
їхнього класу в білому халаті, і всі подумали, що це стоматолог, і почали
ховатися під парти. Але Тетяна Михайлівна сказала, що це новий вчитель
природознавства, і тепер ці уроки проходитимуть у справжньому кабінеті
біології.
Новий вчитель повів їх на другий поверх і запропонував перетворитися
на молекулу крохмалю. По цих словах
Назарко трохи насторожився - бо хто його зна того нового вчителя. А раптом він
якийсь Волдемор! Перетворить всіх на молекул, а потім Назара рідний батько не
впізнає. Але все було дуже весело. Петро Позитрон сказав, що молекула крохмалю
тверда і рівна, як палиця, саме тому крохмаль хрумтить під руками, якщо його
м'яти. Всі учні поділилися на дві групи, стали один за одним і міцно взяли за
плечі тих, хто стояв попереду. Дівчатка відразу заверещали - це хлопці їх так
міцно взяли. Але вчитель не став нікому робити зауважень, а наказав іти такою
ковбасою, наче її тільки-но вийняли з морозилки. Дві "заморожені
ковбаси" стали рухатися спочатку повільно, а потім все швидше і швидше - і
от уже шкільним коридором із космічною швидкістю мчали "молекули
крохмалю". Але мчали недовго, бо від тієї швидкості тут-таки розсипалися.
Тоді Петро Позитрон покликав всіх до класу робити неньютонівську рідину.
Оце
крута штука! У миску висипали десь кіло крохмалю і пустили по рядах. Всі по
черзі занурювали руки у крохмаль і слухали, як він рипить. Потім Петро Позитрон
налив у крохмаль води і став замішувати тісто. Але вийшло не тісто, а якась
рідка каша. Це і була неньютонівська рідина. Коли Назарко занурив у неї руку,
то рука опустилася на саме дно так, наче він купав її у киселі. Та коли хлопець
спробував швидко висмикнути її, кисіль ніби миттєво затвердів, рука опинилася
стиснутою з усіх боків, і миска підскочила угору разом з рукою. Назар аж
злякався, що тепер не зможе звільнити руку, та варто було перейти до повільних
і плавних рухів, як рука спокійно виринула на поверхню. Петро Позитрон
запропонував вдарити по рідині кулаком. Назар замахнувся - дівчатка хором
зойкнули, бо думали, що зараз по всьому класу розлетяться бризки. Але нічого
такого не сталося: назарів кулак відскочив від неї, наче від боксерської груші,
а весь клас аж загув від захвату. Хлопці почали по черзі лупцювати кулаками ту
неньютонівську рідину, дівчата поскакували з місць, у класі почався такий
безлад, що Петро Позитрон відібрав миску і сказав, що на сьогодні дослідів
досить і що урок вже закінчився.
Ці спогади виштовхнули хлопчика із
теплого ліжка, наче катапульта, і він побіг вмиватися і збиратися до школи,
намагаючись вгадати - що ж то буде сьогодні?
Немає коментарів:
Дописати коментар